За оцінкою експертів WWF-Україна, законопроєкт № 15431 “Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин” не може бути підтриманий у чинній редакції та має бути відкликаний ініціаторами законопроєкту. Запропонований документ містить природоохоронні, правові та концептуальні ризики, послаблює роль незалежної наукової оцінки та не гарантує достатньої відповідності природоохоронним зобов’язанням України і законодавству ЄС. Подальше оновлення українського законодавства у сфері мисливства має спиратися на наукові дані, пріоритет збереження дикої природи та відкритий діалог із усіма заінтересованими сторонами.
Всесвітній фонд природи WWF-Україна проаналізував положення законопроєкту № 15431 від 20.07.2026 "Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин" у контексті збереження біорізноманіття, а також виконання євроінтеграційних зобов’язань України.
Ми визнаємо: законодавство у сфері мисливського господарства потребує оновлення. Необхідними є, зокрема, посилення державного контролю, запровадження дієвих механізмів протидії браконьєрству, забезпечення прозорого та науково обґрунтованого обліку диких тварин, незалежного моніторингу стану популяцій та наближення національного законодавства у відповідність до природоохоронного acquis ЄС.
Однак реформування цієї галузі не може зводитися виключно до створення більш сприятливих умов для розвитку мисливського господарства або ґрунтуватися на сприйнятті дикої фауни переважно як ресурсу. Дикі тварини є невід’ємною частиною природних екосистем, а їхня цінність не може визначатися лише з погляду можливості їх використання людиною. Тому правове регулювання у цій сфері має насамперед гарантувати збереження біорізноманіття, підтримання стійкості екосистем і довгострокової життєздатності популяцій диких тварин, а також враховувати принципи гуманного та відповідального ставлення до дикої природи і добробуту тварин. Воно також має враховувати самостійну цінність диких тварин як складової природної спадщини та ґрунтуватися на принципах гуманного поводження з тваринами і мінімізації їх невиправданих страждань.
Сьогодні це особливо важливо, адже українські екосистеми вже зазнають значного тиску через війну, втрату й фрагментацію оселищ, вплив кліматичних змін. За таких умов розширення обсягів, строків або способів добування диких тварин є неприпустимим без належного наукового обґрунтування.
Регулювання мисливства виходить далеко за межі інтересів окремої галузі. Воно безпосередньо стосується охорони біорізноманіття, виконання євроінтеграційних зобов’язань України, добробуту тварин та етичних орієнтирів суспільства. Тому оновлення мисливського законодавства має відбуватися в межах відкритого процесу із залученням науковців, природоохоронних організацій, уповноважених органів державної влади, громадськості та інших заінтересованих сторін.
Водночас запропонована редакція законопроєкту №15431 містить суттєві концептуальні, правові, природоохоронні й термінологічні недоліки. Задекларовані в документі принципи сталого використання та збереження біорізноманіття не підкріплені належними механізмами охорони видів, незалежного наукового контролю й запобігання конфлікту інтересів.
Зокрема, законопроєкт містить положення, що суперечать Закону України “Про Червону книгу України», Закону України “Про тваринний світ”, Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, окремим нормам чинного Закону України “Про мисливське господарство та полювання”, а також євроінтеграційним та міжнародним зобов'язанням України, зокрема Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернській конвенції), а також не враховують дані про природоохоронний статус та вимоги щодо охорони видів, занесених до Червоного списку МСОП (IUCN Red List).
Хоча законопроєкт № 15431 позиціонується його авторами як реформа мисливського господарства та крок до наближення українського законодавства до європейських стандартів, запропонована модель створює критичні ризики. Окремі його положення послаблюють чинні природоохоронні гарантії, створюють ризики невиконання міжнародних природоохоронних зобов'язань України, не забезпечують належного наближення національного законодавства до природоохоронного acquis ЄС у межах процесу вступу України до Європейського Союзу, та порушують базові принципи екологічної етики.
<aside> ‼️
WWF-Україна наголошує: законопроєкт № 15431 у запропонованому вигляді не може бути підтриманий та має бути відкликаний ініціаторами законопроєкту.
</aside>
Нижче наведено деталізовані зауваження експертів WWF-Україна, які обґрунтовують, системний характер недоліків законопроєкту №15431 та позицію щодо необхідності його відкликання ініціаторами законопроєкту.
Особливе занепокоєння викликають положення, які допускають включення до переліку “мисливських” видів диких тварин, занесених до списків Червоної книги України, використання негуманних або високотехнологічних способів полювання, а також низка нечітких або юридично невизначених термінів.
Експерти WWF-Україна вважають неприпустимим, що стаття 6, статті 24 і 27, а також пункт 6 частини першої розділу VIII “Перехідні положення” законопроєкту передбачають включення до переліку мисливських тварин видів, які перебувають під державною або міжнародною охороною, а в окремих випадках визначають можливість і строки їх добування.
Зокрема, до переліку ****внесено п’ять видів, занесених до списків Червоної книги України: рись євразійську (Lynx lynx), видру (Lutra lutra), бабака степового (Marmota bobak), лося європейського (Alces alces) та казарку червоноволу (Branta ruficollis). Включення видів, занесених до Червоної книги України, до категорії мисливських тварин створює внутрішню нормативну суперечність. Частина друга ст. 6 законопроєкту забороняє полювання на такі види, однак інші його положення, зокрема п. 6 розділу VIII, встановлюють строки полювання на окремі з них. Така конструкція не узгоджується зі спеціальним режимом охорони об'єктів Червоної книги України.
Законопроєкт також відносить до переліку мисливських низку видів птахів, які мають різний природоохоронний статус на глобальному та європейському рівнях і перебувають під охороною міжнародних та європейських природоохоронних актів. До них, зокрема, належать: деркач (Crex crex), попелюх / чернь червоноголова (Aythya ferina), турпан (Melanitta fusca), морянка (Clangula hyemalis), грицик малий (Limosa lapponica), горлиця звичайна (Streptopelia turtur). Для окремих із цих видів Червоний список МСОП (IUCN Red List) фіксує несприятливий природоохоронний статус (”вразливий” (популяція якого стрімко скорочується) або тенденцію до скорочення чисельності (”найменший ризик”), тоді як на європейському рівні вони охороняються спеціальними режимами охорони відповідно до Бернської конвенції (відповідно до додатка II, який передбачає сувору заборону на полювання, або додатка III).
Неприпустимим є і використання в законопроєкті формулювання “мисливські тварини, внесені до Червоної книги України”. Занесення виду до Червоної книги України означає встановлення щодо нього спеціального природоохоронного режиму, спрямованого на його збереження та відновлення. Включення таких видів до категорії “мисливських тварин”, навіть за одночасної формальної заборони полювання на них, створює внутрішню суперечність у правовому регулюванні та розмиває межу між видами, що можуть бути об’єктом мисливського використання, і видами, які потребують особливого режиму охорони.
Частина дев’ята статті 20 запропонованого законопроєкту передбачає, що в разі відсутності покращення стану популяції, якій присвоєно критичний природоохоронний статус, фахівці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства та сталого використання мисливських тварин (далі — Агентство), можуть ініціювати питання про занесення відповідного виду до Червоної книги України. WWF-Україна вважає, що такі пропозиції мають ґрунтуватися на висновках профільних наукових установ, зокрема установ НАН України, підготовлених за результатами довготривалого моніторингу популяцій у межах усього ареалу виду, зокрема на територіях природно-заповідного фонду, мисливських угідь та інших природних територіях. Аналогічний науковий підхід має застосовуватися і до рішень, передбачених частиною десятою статті 20, зокрема щодо повного або часткового скасування тимчасових заборон і обмежень та припинення програм посиленої охорони.
Окрім наведеного, зауваження стосуються також використаної в законопроєкті зоологічної термінології. У переліку мисливських птахів поряд з українськими назвами наведено синонімічні назви російського походження, зокрема “чирка-свистунка”, “чирка-тріскунка”, “тулес”, “турухтан”, “травник”, “щоголь”, “уліт великий”, “веретенник малий”, “вальдшнеп” і “бекас”. Для забезпечення термінологічної точності необхідно керуватись офіційною українською зоологічною номенклатурою птахів відповідно до академічного видання “Птахи фауни України” (Фесенко, Бокотей, 2002).